ВІДТА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДТА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Нагріванням розморожувати що-небудь. Лускату і нелускату рибу відтаюють у ваннах (Технол. пригот. їжі, 1957, 32); Гадюку мерзлу взявши в руки, Іван за пазуху відтаять положив (Бор., Тв., 1957, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 647.