ВІДСТОРО́НЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відсторони́ти. Він був одсторонений від командування (Гончар, Таврія.., 1957, 491).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 642.