ВІДСТА́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан і властивість за знач. відста́лий 3. Нас гнітять з усюди, — гіршою ж тюрмою Служить жах нікчемний, свари та відсталість (Граб., І, 1959, 118); За небачено короткий строк наша Батьківщина подолала колишню відсталість і перетворилась на могутню державу (Ком. Укр., 7, 1965, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 641.