ВІДСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відста́вити 1, 2. Гнат струсонув її [муху] і глибоко задумався, втупивши поперед себе сонні очі, беззвучно заворушив відставленими губами (Тют., Вир, 1964, 305); — Їдь ти у Терни, там живе старий піп, — він вже одставлений, вбогий і не гордий (Вовчок, VI, 1956, 235); // у знач. прикм. Катя присіла на відставлений стілець (Гур., Життя.., 1954, 289,).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 641.