ВІДСОРТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсортува́ти. Картопля була відсортована. Кращу відклали на насіння (Бойч., Молодість, 1949, 133); // у знач. прикм. Для сівби використовують відсортоване та перевірене на схожість насіння (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 639.