ВІДСЛО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відслони́ти. Тихий рожевий світ обливав її чудове, матово біле лице та руки, одслонені до плечей (Н.-Лев., ІV, 1956, 7); // відсло́нено, безос. присудк. сл. * Образно. Тепер йому цілком одслонено запону з-перед очей. Так жити далі не можна! (Ю. Янов., І, 1954, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 638.