ВІДСВЯТКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсвяткува́ти; // відсвятко́вано, безос. присудк. сл. Минув один тільки рік [семирічки], а скільки новосіль відсвятковано! (Рад. Укр., 2. II 1960, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 636.