ВІДРІ́ЗОК, зка, ч. 1. Невелика частина, шматок чого-небудь. Такт — це відрізок музичного твору, що починається з сильної долі і закінчується перед наступною сильною долею (Осн.. диригув., 1960, 7); Відрізок шкіри; // Відтинок (про час, простір). Двадцять літ! Ніби й невеликий відрізок часу, а скільки незвичайних подій і величезних змін [у Львові] сталося (Цюпа, Україна.., 1960, 257); Відрізок шляху.

2. мат. Частина будь-якої лінії, обмеженої з обох боків. Відрізки паралельних прямих.., які лежать між паралельними площинами.., рівні (Геом., II, 1954, 8).

3. відрі́зки, ів, мн. Земельні ділянки, захоплені в селян поміщиками після скасування кріпаччини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 630.