ВІДРІЗНЯ́ТИСЯ і заст. ВІДРІЖНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. 1. тільки недок. Бути несхожим якоюсь ознакою, рисою на інших. Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами, так одрізнялася від змарнілої Олени (Мирний, III, 1954, 76); Він одрізнявся од других своєю незвичайною працьовитістю, якоюсь завзятістю в роботі (Коцюб., І, 1955, 297); Іван Іванович розказав свої пригоди. Вони мало одрізнялись од пригод Володі (Донч., III, 1956, 239).

2. тільки недок. Виділятися серед інших. Все те галасування то піднімалося разом, то затихало; а звідтіль одрізнявся голосний крик навісного півня або ревіння корови (Н.-Лев., I, 1956, 69); Починаються різноманітні танці, серед яких відрізняються танці окремих цехів (Коч., І, 1956, 525).

3. Відходити, відокремлюватися від кого-, чого-небудь. Козаки тим часом стали одрізнятись. Повиходили з гурту та й потягли додому (Мирний, II, 1954, 93); Місяць світить.., а по майдані німо.. ходять туди й назад по парі і низками міські панянки та їх кавалери. Дві тіні одрізнились з рядів і повернули з майдану за ріг вулиці (Вас., II, 1959, 46); // перев. док., заст. Із спільного господарства виділитися в окреме. — Лучче, тату, зовсім одрізниться з худобою і полем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 630.