ВІДРУХО́ВО, рідко. Присл. до відрухо́вий. Дарка відрухово подивилася на Циганюка (Вільде, Б’є восьма, 1945, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 633.