ВІДРО́СТОК, тка, ч., рідко. 1. Пагін, що росте від гілки, стовбура, кореня або стебла рослини. Який корінь, такий і одросток (Номис, 1864, № 7130); Перед квашенням у буряків обрізують гичку, корінці і бокові відростки (Укр. страви, 1957, 410).

2. Частина чого-небудь, яка відгалужується, відходить убік. Тут рудобої розбивали дірчасту руду з чудернацькими відростками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 316).

3. анат. Відгалуження якогось органу в організмі. Червоподібний відросток сліпої кишки; Відростки шийних хребців.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 632.