ВІДРИ́ГУВАТИ, ую, уєш і ВІДРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРИГНУ́ТИ, н́у, не́ш, док., перех. і неперех. Виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу. Тепер Параска не злазила з ліжка, просто витріщала очі в стелю, ліниво відригувала їдло (Кач., II, 1958, 142); Повертаючись до вулика, бджоли відригують змінений у медовому шлуночку нектар у воскові комірки (Зоол., 1957, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 629.