ВІДРА́ЮВАТИ, юю, юєш. недок., ВІДРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що відра́джувати. — Ти б не ходив, Павле, — відраює його хворий голова ЧК. Заблудишся (Цюпа, Грози.., 1961, 126); Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 627.