ВІДРАЖА́ЮЧЕ, рідко. Присл. до відража́ючий. Її звичайно ніжне й лагідне лице на хвилю відражаюче споганіло (Коб.. II, 1956, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 626.