ВІДПРА́ВНИК, а, ч. Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь. Прочитавши на конверті ім’я і прізвище відправника — Андрія Семенця, Марина не відразу й згадала, хто це такий (Дмит., Наречена, 1959, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 623.