ВІДПОСТИ́ТИСЯ, о́щу́ся, о́стишся, док., церк. Те саме, що відпо́сти́ти. — Щоб я отеє потурала дочці у такому ділі, щоб я підводила її на гріх?.. Таж би я й не відпостилася, й не відмолилася… (Коцюб., І, 1955, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 622.