ВІДПОЛІРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Тертям, натиранням робити поверхню каменя, дерева тощо дзеркально гладкою. Тополя повиточував кулі для крокета й кеглів і навіть відполірував їх (Бойч., Молодість, 1949, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 621.