Про УКРЛІТ.ORG

відписувати

ВІДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех. 1. також без додатка. Відповідати комусь листовно. Тепер.. одписую Вам на Ваше питання про видання моїх праць (Мирний, V, 1955, 399); Я пишу на Русь листи та пишу, а лиш ти один відписуєш (Стеф., III, 1954, 28); // Повідомляти листом про щось. Тоді одписала Катря, що буде сама, приїде сама опоряджати, що їй у спадку дісталося (Вовчок, І, 1955, 252); Порадившись з Нечаєм, Богун відписав у Чигирин, що він залишається на пограниччі (Кач., Вибр., 1953, 99).

2. Письмово заповідати кому-небудь своє майно в спадок. Усю худобу тобі відписую (Барв., Опов.., 1902, 196); — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко. — Вчити, як моїм добром розпоряджатися, кому що відписувати? (Шиян, Ба ланда, 1957, 215); — Це, мабуть, ти задля того до мене такий добрий, щоб я одписав тобі, а не Уласові, хату та грунт (Н.-Лев., III, 1956, 289).

3. діал. Списувати, переписувати. Що було до писання — рахункові задачі, німецькі задачі, — те попишемо, а властиво Волянський відпише від мене (Фр., IV, 1950, 227); Се ноти, котрі я відписала за гроші; мушу їх віднести (Коб., I, 1956, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 618.

вгору