ВІДО́МЩЕННЯ, ВІДІ́МЩЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. відомсти́ти. Турецька куля пронизала йому [кошовому] тіло.. А слідом за цим, як відомщення ворогам, з сусіднього дуба пролунав гарматний постріл (Добр., Очак. розмир, 1965, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 615.