ВІДО́МИЙ, а, е. 1. Про якого знають; знайомий. Татари злазили вгору добре відомою їм стежкою (Копюб., І, 1955, 399); Відомий нам і величезний інтерес до народної творчості, що його виявляв Ленін (Рильський, III, 1956, 69); // Якого добре знають з певного боку. Вештаючись раз по раз по ярмарках, промислуючи [промишляючи] полотнами, став Чіпка відомий на цілий повіт (Мирний, II, 1954, 264); Її [чутку] принесла баба Параска Гришиха.., відома на все село брехуха (Н.-Лев., II, 1956, 336).

Відо́ма річ — уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно. Відома річ, кого огнем пече, тому скрізь вода мріється (Вовчок, VI, 1956, 267).

2. Якого знає багато людей, який користується популярністю, славою; знаменитий, славетний. Ще кінчаючи свою науку в Віденському університеті у відомого вченого професора Ягича, Франко почав готуватися де професури (Коцюб., ІІІ, 1956, 35); Керував студією відомий письменник (Донч., V, 1957, 354).

3. у знач. ім. відо́ме, мого, с., мат. Дана величина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 614.