ВІДНІ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм., рідко. Не погоджуватися на щось; відмовлятися від чогось. Головою земельної комісії майже одноголосно вибрали Тимофія Горицвіта, хоч і віднікувався він (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 611.