ВІДНЕ́ХОЧУ, присл. Те саме, що відне́хотя. Вона лиш десь — колись відповідала, і то віднехочу, байдужна (Коб., І, 1956, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 610.