ВІДЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відліпи́ти; // відлі́плено, безос. присудк. сл. [Вася:] Піонери ніколи не читають чужих листів… Хоча ось і з другого боку відліплено (Мик., І, 1957, 436).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 601.