ВІ́ДЛЯСОК, ску, ч., розм. Те саме, що ві́дляск. Я, випручавши руку, як дам йому по губах, аж відлясок пішов (Мирний, І, 1954, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 604.