ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Перестати, закінчити лютувати. Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі. Громом розбудить землю весняне небо (Цюпа, Грози.., 1961, 16); Зима одлютує — волога весіння В земній глибині обмиває коріння (Перв., II, 1958, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 604.