ВІДЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛИ́ТИ, діллю́, діллє́ш; мин. ч. відли́в, лила́, ло́; рідко ВІДІЛЛЯ́ТИ, ллю́, ллє́ і рідше лля́ю, лля́єш, док. 1. перех. Виливати частину рідини з якої-небудь посудини. Хведір одлива з півстакана [чаю] і долива ромом (Мирний, V, 1955, 227).
2. перех. Вичерпувати, звільняючи що-небудь від води. В мокрому трюмі конопатять, відливають воду (Довж., Зач. Десна, 1957, 395).
3. неперех. Відтікати з якої-небудь частини тіла (про кров). Кров поволі відлила від його обличчя, і воно стало сіро-зеленим (Собко, Серце, 1952, 10); — Ну? — запитав він удруге й почув, як уся кров одлила від голови і як замерло серце (Л. Янов., І, 1959, 371).
4. перех. Бризкаючи або поливаючи когось водою, приводити до притомності. Разів із шість Рябка водою одливали І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54); Часто сусіди віднімали її [Анюту], скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (Донч., II, 1956, 106); Стара в плач та в крик, хлопець умлів, ледве водою віділляли (Фр., І, 1955, 246).
◊ Відлива́ти переля́к (переполо́х), заст. — знахарськими засобами лікувати перелякану людину. [Мамаїха:] Слухайте, люди, старішої од мене в селі немає, я вам і дітям вашим пупи різала, переляк одливала, кров замовляла (Ю. Янов., III, 1959, 80).
5. тільки недок., неперех. Мати при основному кольорі інший, додатковий; давати відблиск. Блакить відливала сивою лускою (Смолич, І, І958, 45); Ясний сонячний день. Вдалині відливають сріблом гори (Мокр., П’єси, 1959, 108).
6. перех. Литтям виготовляти які-небудь речі. Кременисті бронзи мають добрі ливарні властивості. З них можна відливати тонкостінні деталі (Токарна справа.., 1957, 61); Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі [бульбашки] (Наука.., 10, 1961, 26).
7. перех., рідко. Проливати (сльози). Плаче вона не тільки через батькові слова, а виплакує все своє горе, наче одливає одразу всі свої сльози (Григ., Вибр., 1959, 247); — Хіба мало ти звідала тут горя, одлила гарячих сліз? (Мирний, IV, 1955, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 600.