ВІДЛЕТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відлеті́ти. Тим часом Грицько-боярин стежив за від’їжджаючим Зарембою, наче лис за відлетілою качкою (Оп., Іду.., 1958, 605).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 600.