ВІДКУПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКУПО́РИТИ, рю, риш, док., перех. Те саме, що відкорко́вувати; відкривати. Терень разом із солдатом-денщиком ледве встигали відкупорювати пляшки (Шиян, Гроза.., 1956, 37); Відстрілюючись одною рукою, другою він відкупорив бачок з бензином і чиркнув запальничку (Ткач, Моряки, 1948, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 599.