ВІДКРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкрої́ти. Тонесенький пасочок [конверта] з краю відкроєний (Фр., IV, 1950, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 598.