ВІДКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКРОЇ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех., діал. Відрізувати. Узяв свій хліб, відкроїв з нього невеличкий кусник для себе, а решту подав Бовдурові (Фр., І, 1955, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 598.