ВІДКВА́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відква́сити; // у знач. прикм. І вперше за півмісяця він побачив на відквашених губах лісника щось подібне до усмішки (Стельмах, На.. землі, 1949, 529).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 589.