ВІДКА́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКАЗА́ТИСЯ, ажу́ся, а́жешся, док., діал. Відмовлятися. — Та вже ж що буде, то й буде; а вже ви, дядьку або тітко, не відказуйтесь, услужіте сироті (Кв.-Осн., II, 1956, 301); — Відказатися, віддати дитину назад якось ніяково… Сам просив, щоб дали (Коцюб., І, 1955, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 588.