ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, рідко ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЗНА́ЧИТИСЯ, а́чуся, а́чишся, док. 1. тільки недок. Відрізнятися чим-небудь від когось або чогось. Другий клас у двокласовій народній школі різко одзначається од дрібнішого школярства (Вас., І, 1959, 150); Шатро [начальника] не відзначувалося від інших шатрів зверха нічим (Фр., VI, 1951, 67); // Виділятися, бути помітним на тлі чогось, у чомусь. Вода в ній [річці] чиста та прозора; ..і тільки посередині чорніє — то або глибина відзначається, або зелене жабуриння вкрило чисте дно (Мирний, IV, 1955, 316); З-під заліза чимраз виразніше відзначуються форми й закрої страшного чудовища [чудовиська] (Кобр., Вибр., 1954, 176).

2. тільки недок., чим. Мати якісь характерні риси, особливості тощо; характеризуватися. Я й досі дуже високо поважаю його [вітчима], як звичайно поважаємо того чоловіка, що відзначається прикметами, яких у нас самих мало (Фр., І, 1955, 12); Він відзначався фізичною силою, хоробрістю і кмітливістю (Руд., Остання шабля, 1959, 82).

3. Виділятися серед інших якимись діями, вчинками. Серед кораблів, що відзначились на маневрах, він назвав есмінець "Грозу" (Кучер, Чорноморці, 1956, 21); В боях за Вітчизну відзначився він (Бичко, Вогнище, 1959, 23).

4. перен. Залишати слід на чомусь; відбиватися. На його чолі ясно одзначалась мука нерозгаданого питання (Вас., І, 1959, 358).

5. тільки недок. Пас. до відзнача́ти 1, 4. Тости пояснили йому, що відзначався багаторічний ювілей подружнього життя (Жур., Звич. турботи, 1960, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 585.