ВІДДА́ЧА, і, ж. 1. Дія за знач. відда́ти 1, 2, 5, 9. — За що ви їй [Марині] дякуєте? — питали жінки. — Воно ж треба за се горіле [борошно] колись добрим віддавати. — Коли-то буде та віддача? (Мирний, IV, 1955, 256); Вода відіграє провідну роль у розподілі і віддачі тепла в організмі (Наука.., 8, 1959, 25); В народному характері.. Гончара особливо ваблять такі риси, як повна віддача душевних сил загальній справі, життєлюбство (Про багатство л-ри, 1959, 232); Кроки стихли на тій віддалі, яка звичайно зберігається серед військових при віддачі честі (Гончар, Південь, 1951, 73).

2. Різкий рух вогнепальної зброї під час пострілу. Підводить карабін, затаює подих.. Невеличка віддача в плече, дзвін у вухах — і парашутист обм’як, немов ганчірка (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 557).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 578.