ВІДГІ́Н, го́ну, ч. 1. Спосіб відгодівлі худоби, при якому вона весь час перебуває на пасовищі.
2. спец. Дія за знач. відго́нити2 4. У 1912 р. починають добувати бензин з нафти способом прямого відгону (Нафта.., 1951, 15).
3. Продукт відганяння якої-небудь речовини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 570.