ВІДГОРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДГОРНУ́ТИСЯ, орну́ся, орне́шся, док. 1. тільки 3 ос. Відхилятися від звичайного положення (про одяг і т. ін.). Відгортається пола, кожуха; * Образно. Вони [хмари] повагом пропливали над селом.. і десь зникали, повагом одгортаючись на схід до низького сірого обрію (Епік, Тв., 1958, 425).

2. Відсторонятися від кого-небудь, переставати лащитися до когось. Пригорнулась дівчина до козака, як сонечко зійшло, а відгорнулася, як сонечко зайшло (Сл. Гр).

3. тільки недок. Пас. до відгортати 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 572.