ВІДВІ́ДИНИ, дин, мн. Прихід або приїзд до кого-небудь з метою провідати, погостювати тощо. Треба було віддячити за відвідини відвідинами, і Ганна Федорівна їхала в Саківку (Вовчок, Вибр., 1937, 122); Хоч би він так не любив її, а то ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами (Барв., Опов.., 1902, 168); — Пробачте, будь ласка, за пізні відвідини, я не хотів завдавати вам турботи (Собко, Звич. життя, 1957, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 564.