ВІ́ДВУД, а, ч., діал. Одуд. Краснеє пір’я на відвуді, але сам смердить (Номис, 1864, № 11201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 568.