ВІДВИЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Відлучитися на короткий час. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 563.