Про УКРЛІТ.ORG

відважувати

ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Зважуючи, відділяти частину від цілого. Коли колгоспникам біля комори одважували хліб, на вулиці загуркотіла тачка (Скл., Хазяїни, 1948, 241); Собі і жінці стільки ж відважив [хліба], а останнє заховав до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 130); На цей папірець він тобі відважить десять фунтів жита (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).

2. перен., розм. Ударяти чим-небудь. Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3628); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Янов., II, 1954, 18).

◊ Відва́жувати (відва́жити) бе́беха (стусана́ і т. ін.) сильно бити кулаком. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Гр.); Корж методично відважував йому замашні стусани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52).

3. Відхиляти що-небудь важке. Солдат.. взяв лопату, Одважив груду сухувату, Поклав зернину — хай зроста (Шпорта, Вибр., 1958, 46); Відважити камінну плиту; Відважити двері.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 560.

вгору