ВІДБІ́ЙНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вибі́йник 1. Ластівки іще літали у шахтарському саду, А відбійникн вітали… Филимона Лободу (Воскр., Цілком.., 1947, 73); То бцв шахтар-одбійник (Мал., З книги життя, 1938, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 557.