ВІДБУ́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Відповісти зі злістю або невиразно. — Ага, не допоминався! — сердито відбуркнув Бовдур (Фр., І, 1955, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 560.