ВІДБРИНІ́ТИ, ни́ть, док. Перестати бриніти. Пісня скоро одбриніла, завмерла (Коз., Вибр., 1947, 73); На Рибальській теж співали вже тільки солов’ї: весільні співи давно відбриніли (Смолич, Мир.., 1958, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 558.