ВІДБАРАБА́НИТИ, ню, ниш, док., розм. 1. неперех, Закінчити, перестати барабанити.

2. перех. і без додатка, перен. Програти на музичному інструменті швидко, голосно й недбало. Відбарабанити польку; // Голосно, швидко й недбало прочитати, продекламувати або розповісти що-небудь. Відбарабанивши в одному місці, старий возний ішов далі (Гжицький, Опришки, 1962, 15); Відбарабанити вірш.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 553.