ВІД’Ї́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док. Закінчити, перестати їздити. Од’їздила вже своє (Сл. Гр.).

ВІД’ЇЗДИ́ТИ див. від’їжджа́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 588.