ВІВЧА́РНЯ, і, ж. Хлів або повітка для овець; кошара. — Достається і писачкам.. то на конюшенний двір, то у вівчарню, щоб скрізь гнійок до купок змітали та гори насипали (Кв.-Осн., II, 1956, 249); У вівчарні необхідно підтримувати чистоту і сухість (Колг. енц., І, 1956, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 551.