ВЧОТИРЬО́Х (УЧОТИРЬО́Х), присл. У складі чотирьох осіб. Стоїмо ми вчотирьох та очима лупаємо (Н.-Лев., II, 1956, 15); Ми домовились учотирьох — готуватись до втечі (Збан., Єдина, 1959, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 794.