ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу викидається розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. При виверженні вулкана з кратера вибухами страшенної сили вириваються гарячі гази (Фіз. геогр., 5, 1956, 100); Пливли повз них дзеркальні бухти, стрімкі зубчасті скелі, уламки колись проваленого у море вулкана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 426);

* У порівн. Лісисті тухольські гори задимилися, мов незлічимі вулкани, готовлячись вибухати (Фр., VI, 1951, 57).

◊ Грязьови́й вулка́н — порівняно невелика гора, яка викидає не лаву, а грязь; сальза. Грязьові вулкани часто мають вигляд гір, що високо підносяться над прилеглими просторами (Геол. Укр., 1959, 652); Ді́ючий вулка́н — гора, через кратер якої періодично відбувається виверження. Існують вулкани, які час від часу розряджаються надзвичайно спустошливими виверженнями.. Це діючі вулкани (Наука.., 6, 1958, 56); Зга́слий (пога́слий) вулка́н — гора, через кратер якої вже не відбувається виверження. Згаслі вулкани є в багатьох районах Радянського Союзу, особливо ж численні вони на Кавказі (Про вулкани.., 1955, 4).

◊ Як (мов, на́че і т. ін.) на вулка́ні жи́ти (бу́ти і т. ін.) — бути в тривозі, передбачаючи певні події (звичайно неприємні). Ми живемо, як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (Коцюб., III, 1956, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 786.