ВУ́ЗИТИ, ву́жу, ву́зиш, недок., перех., рідко. Те саме, що зву́жувати. Урвище ставало й глибшим, і жахливішим, в одному місці воно вузило шлях до шести сажнів (Стар., Облога.., 1961, 35); Треба двері вузити, а то широкі (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 783.