ВУ́ГОЛ, гла́, ч., діал. 1. Ріг (у 3 знач.). Цілими годинами ходив він по вулиці, ховаючись поза вуглами домів (Фр., VI, 1951, 249); Прикре непорозуміння скоїлось на тому вуглі стола, де.. сиділа Настя (Гончар, Таврія.., 1957, 36).

2. Кут у хаті і т. ін. [Кіндрат Антонович:] Як увійде було [бакалійник] у лавку, зараз на всі чотири вугли перехреститься (Кроп., II, 1958, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 781.